визначення семіотики
Семіотика - це наука чи дисципліна, яка зацікавлена у вивченні різних типів символів, створених людиною в різних та конкретних ситуаціях. Це дослідження ґрунтується на аналізі значень, які може мати кожен тип символів, і як це значення може змінюватися в часі чи просторі.
Семіотика (або також відома як семіологія) може розглядатися як дуже важливий розділ антропології, оскільки її робота стосується культури сучасної людини та інших часів. Термін семіотика походить від грецького semeiotikos , що означає `` тлумач знаків ''.
Це означає, що він намагатиметься пояснити, як істоти використовують знаки для розуміння світу, який їх оточує, і, звичайно, також для спілкування з іншими людьми, що є дійсно важливою справою в будь-якому житті.
Дослідження, яке формалізує семіотику щодо приписування значення, корисно використовується на науковому рівні, в контексті, в якому спосіб генерування знань виявляється життєво важливим.
Знак відноситься до чогось і стосується його ментального образу
Для семіотики знак завжди стосується чогось. Тим часом цей знак буде означати щось конкретне у свідомості людини. Отже, слово стіл є знаком, який подумки віднесе нас до фігури цих меблів, які зазвичай виготовляються з дерева та використовуються для їжі.
Одним із найскладніших та найцікавіших елементів культури є набір символів та форм, які люди створюють для різних ситуацій чи обставин.
Кожен набір символів застосовується до певного виду подій чи явищ, і тому його значення або його інтерпретація є абсолютно особливими та конкретними. Символи - це більш-менш довільні або суб’єктивні уявлення про ці явища, і їх народження пов’язане з потребою людини інтегрувати такі явища в мову.
Потім семіотика буде зацікавлена в аналізі того, чому ці символи можуть мати значення в якусь мить чи простір і змінюватися, або залишатися з часом, якщо це було так. Це завдання антропологів, мовних спеціалістів, археологів та інших науковців, які працюють над питаннями культури. Вважається, що семіотика породжується спостереженнями різних антропологів та мовних фахівців, які помітили, що різні символи (не тільки графічні, а й мовні, мисленнєві чи емоційні форми) повторювались у різних просторах і мали однакові або різні значення відповідно до кожної спільноти.
Люди постійно використовують знаки та приписують значення кожному сприйнятому питанню. З огляду на цю присутність, семіотика займає відповідне місце на початку процесу пізнання, і пропонується, наприклад, глибокий підхід до знака, який є його об’єктом дослідження.
Фундаментальний внесок лінгвіста Фердинанда де Сосюри
Лінгвіст швейцарського походження Фердинанд де Сосюра зробив величезний внесок у семіотику. Він читав курси з мовного знака, і до цього предмету підходили саме з лінгвістичної точки зору.
Сосюра виступив проти розгляду знака як унітарного утворення, в результаті якого мова розглядається як перелік слів, що відповідають певним речам. Його твердження полягає в тому, що поняття передують знакам, і в цьому сенсі він передбачає, що мовна одиниця складається з двох елементів, з одного боку поняття, а з іншого - його акустичного зображення.
Концепція залишається заархівованою у свідомості мовців певної мови, і, отже, концепція столу виявляється як набір, що складається з наступних характеристик: меблі, дерево, прямокутник, квадрат, що використовується для їжі. Тим часом акустичний образ - це відбиток, який це слово накладає на нашу психіку.
