визначення напруги

Напруга - це фізична величина, яка в електричному ланцюзі рухає електрони вздовж провідника. Тобто він проводить електричну енергію з більшою чи меншою потужністю.

Напруга та вольт - це терміни, що вшановують Алессандро Вольта, який у 1800 р. Винайшов вольтаїчну батарею та першу хімічну батарею.

Напруга - це синонім напруги та різниці потенціалів. Іншими словами, напруга - це робота на одиницю заряду, яку електричне поле чинить на частинку, щоб вона рухалася з одного місця в інше. У Міжнародній системі одиниць ця різниця потенціалів вимірюється у вольтах (V), і це визначає категоризацію як "низьку" або "високу напругу".

Вольт - це одиниця виміру електричного потенціалу, електрорушійної сили та напруги. Деякі загальні напруги - це нейрон (75 мВ), лужна батарея, що не перезаряджається (1,5 В), літієвий елемент, що перезаряджається (3,75 В), електрична система автомобіля (12 В), електрика в будинку (230 в Європі , Азії та Африки, 120 у Північній Америці та 220 деяких країнах Південної Америки), залізнична колія (від 600 до 700 В), мережа передачі електроенергії високої напруги (110 кВ) та блискавка (100 МВ).

Термін "висока напруга" характеризує електричні схеми, в яких використовуваний рівень напруги вимагає ізоляції та заходів безпеки. Це трапляється, наприклад, у високотехнологічних електричних системах, в рентгенівських кабінетах та в інших областях науки та фізики. Визначення поняття "висока напруга" залежить від обставин, але для його визначення враховується можливість того, що в ланцюзі виникає електрична "іскра" у повітрі, або що контакт або близькість до схеми спричиняє ураження електричним струмом. Електричний удар, який застосовується до людини чи інших живих істот, може спричинити смертельну фібриляцію серця. Наприклад, удар грози в бурю по людині часто є причиною смерті.