redivivaedizioni.com

Поняття людського капіталу, що розуміється як економічний, так і як соціологічний термін, відноситься до багатства, яке може мати фабрика, компанія чи установа стосовно кваліфікації персоналу, який там працює, тобто ступеня підготовки вони мають досвід, який поєднує кожен із них, кількість працівників та продуктивність, яка від них випливає.

У цьому сенсі термін людський капітал представляє величину, яку приймає кількість працівників (усіх рівнів) установи відповідно до їхніх досліджень, знань, умінь та навичок.

І простіше кажучи, людський капітал - це сукупність людських ресурсів, з яких складається компанія чи компанія.

Людський капітал компанії, безсумнівно, є одним з найважливіших елементів при оцінці її загальної віддачі, а також прогнозуванні її майбутніх можливостей, адже якщо персонал працівників здатний виробляти відповідно до максимізації результатів компанії, тоді проблеми можуть планувати у коротко- та середньостроковій перспективі, оскільки майже напевно, що вони зможуть протистояти їм ефективно та задовільно.

Термін людський капітал виник у вісімнадцятому столітті, коли видатні теоретики економічної науки, такі як Адам Сміт, підняли необхідність зупинятися не лише на технічних факторах, а й на людському, встановлюючи правила належного функціонування компанії чи економічної системи в загальний. Таким чином, людський капітал виявився одним з найважливіших елементів, який слід враховувати, оскільки він відповідає за виконання завдань та навичок кожної економічної галузі. Таким чином, чим цінніший людський капітал компанії (тобто, чим краще вона підготовлена ​​або підготовлена ​​до конкретних завдань), тим кращими будуть результати цієї установи.

Якість навчання є визначальним фактором рівня ефективності людського капіталу

Важливо зазначити, що людський капітал тісно пов’язаний з якістю освіти, яку певне населення чи громада може отримати. Завдяки навчанню можна розвивати навички, компетенції, знання, здатні позитивно впливати, звичайно, на виробництво економіки загалом.

Тепер різниця буде позначена не лише формальною освітою, але й засвоєнням будь-яких інших знань чи компетентностей, які здатні задовільно вплинути на продуктивність праці.

У цьому сенсі процеси навчання персоналу, що проводяться самими компаніями, стають актуальними, тобто компанія інвестує в навчання своїх співробітників, оскільки рано чи пізно це відбиватиметься на більшій продуктивності та конкурентоспроможності на ринку. Тобто це навчання проходить той самий шлях, наприклад, купуючи більше техніки.

Вищезазначене не є химерним твердженням, тим більше, але достатньо продемонстровано, що ті країни, які мають професійно кваліфіковане населення, мають кращу якість життя в порівнянні з іншими країнами, в яких доступ до гарної освіти складніший через різні обставини. Або де є величезні відмінності у доступі тих, хто належить до заможних класів, на шкоду нижчим класам, які мають набагато більш обмежений доступ у всіх сенсах.

Пояснення цього терміну базується на економічних аспектах та аспектах діяльності, але тим не менше концепція також може бути пов'язана з соціологічними аспектами та елементами, такими як доступ до засобів підготовки групи людей, грамотність, прогнозування майбутньої кар'єри чи роботи, можливість успіху відповідно до рівня освіти тощо. Усі вони особливо пов’язані з уявленням, що особа не може бути зведена до кількісних статистичних чисел в економічному чи математичному відношенні, але її потрібно спеціально розуміти як певне соціальне явище.