визначення агроекспортної моделі
Концепція агроекспортної моделі - це та, що виникла у другій половині 19 століття в Аргентині та Латинській Америці загалом завдяки консолідації економічної системи, заснованої як на виробництві сільськогосподарської сировини, так і на її експорті до країн Центральні (переважно європейські). Агроекспортна модель була прямим наслідком майже необмеженого припливу іноземних інвестицій та капіталу, що дозволило Аргентині відновити економіку на значній частині своєї території. Крім того, модель агроекспорту збігається із створенням національної держави Аргентини.
Поняття агроекспортної моделі пов’язане з розвитком світової економічної системи наприкінці 19 століття. Ця система базувалася на світовому поділі між центральними країнами та периферійними країнами чи країнами виробниками. У той час як останні спеціалізувались на виробництві та експорті сировини та основних елементів (особливо сільськогосподарських), перші були присвячені виробництву виготовленої або більш складної продукції, яка продавалась за вищою ціною, ніж сировина, і тому дозволив європейським державам і США захопити великий капітал.
Змащений спосіб розвитку цієї економічної системи дозволив циркуляції капіталу між найпотужнішими та найменш потужними регіонами тривати більше п'ятдесяти років. Однак капіталістична криза 1930 р., Яка спричинила такі країни, як Великобританія, США та Франція, впали у серйозну економічну депресію, зупинила потік інвестицій у периферійні країни. Таким чином, латиноамериканські країни, такі як Аргентина, повинні були знайти спосіб замінити цю агроекспортну модель на внутрішнє споживання, що дозволило б розмістити все місцеве виробництво на ринку кожного регіону.
Протягом усього свого існування агро-експортна модель дозволяла економічне зростання (хоча і не розвиток) Аргентини, перетворивши її на той регіон, яким на той час вона славилася: «світниця світу».
