визначення морфосинтаксису
Цей термін є поєднанням двох слів грецького походження, морфо, що означає форма, та синтаксису, що означає порядок. Таким чином, морфосинтаксис - це вивчення слів та їх різних частин у цілому реченні.
Морфосинтаксис є частиною лінгвістики і є областю, яка зосереджується на наборі елементів та правил, вбудованих у речення.
Морфосинтаксичний аналіз простого речення
Будь-яке речення, просте чи складене, може бути проаналізовано морфологічно та синтаксично. У морфологічному вимірі вивчається кожен його елемент. Таким чином, у простому реченні "Луїс пояснив історію своєму дядькові", представлені такі елементи: Луїс - це ім'я, пояснене - дієслово, "" - це детермінанта, "історія" - це ім'я, "а" - це прийменник, "су" визначник і "дядько" іменник. Якщо ми проводимо синтаксичний аналіз того самого речення, можна побачити наступне: дієслово, що пояснюється, є ядром присудка, Луїс - ядром суб’єкта, історія - прямим об’єктом, а його дядько - непрямим об’єктом. На цих двох прикладах ми проводимо морфосинтаксичний аналіз простого речення.
Морфосинтаксис вивчає форми та функції слів
Кожне слово має певну форму або морфологію (наприклад, у реченні «дівчата вчаться разом зі своїми друзями» визначники, іменники та дієслово речення знаходяться у формі множини). У той же час слова та їх поєднання мають специфічні функції (підмет, присудок, доповнення тощо).
Якщо говорити про морфологію, слід зазначити, що існує вісім різних категорій слів: іменники, прикметники, дієслова, прислівники, прийменники, сполучники, артиклі та займенники. Якщо ми звернемося до синтаксису, ми спробуємо проаналізувати, які функції виконує кожна з різних категорій слів, тобто для чого вони призначені.
Інші частини граматики
Окрім морфології та синтаксису, граматика має й інші частини, такі як семантика, фонетика, фонологія чи орфографія.
- Семантика вивчає значення слів та їх взаємозв’язки (наприклад, синонімія, антонімія або багатозначність).
- Фонетика вивчає, як вимовляються звуки слів, тоді як фонологія займається звуковою системою кожної мови (наприклад, іспанська має п’ять голосних фонем і 19 приголосних фонем).
- Нарешті, правопис зосереджується на правилах, що регулюють письмо.
Фотографії: Фотолія - Алла72 / Лорелін Медіна
