визначення мелодії
Слово мелодія походить від грецького терміна meloidia, що означає "співати". У нашій мові слово мелодія використовується для позначення набору звуків, які об’єднані або згруповані особливим чином навколо цілі: побудувати більш складний і довговічний звук, приємний для людського вуха і який породжує в ньому якийсь тип реакції. Мелодія може складатися лише з пари нот, а також з їх нескінченності, і в цьому випадку ми повинні розуміти мелодію як складову музичних творів.
Тоді мелодію як абстрактний елемент слід розуміти як набір басових або високих частот, які впорядковані певним чином відповідно до задуму композитора. Мелодії можна знайти в будь-якій ситуації повсякденного життя, хоча загалом безладне і безглузде поєднання різних звуків (таких як вулиця, повна машин, гудок та інших міських шумів) не сприймається як мелодія. Навпаки, щоб мелодія розумілася як така, вона повинна демонструвати певну організацію та побудову, оскільки саме це доводить, що мелодія була створена певним чином, а не випадково.
Мелодія - це, мабуть, найголовніше у будь-якому музичному творі, оскільки це те, що дозволяє звукам звучати навіть у висоті (незалежно від стилю музики), а кінцевий звук приємний слухачеві. Крім того, мелодія - це те, що дозволяє колись вільним звукам знаходити безперервність, і таким чином можна створити щось набагато складніше та цікавіше. Мелодії можна по-різному повторювати протягом музичного твору, оскільки невеликі варіації можуть створюватися в тій самій структурі, але завжди починаючи з однієї точки.
