визначення анімізму
Поняття анімізму загалом означає, що все в Природі живе і, отже, анімоване. Ця віра передбачає наділення природи душею, духовною сутністю.
Анімізм має релігійну складову, і вчені цієї концепції вважають, що первісні релігії мали помітний анімістичний сенс, оскільки різні сили природи мали свої душі.
Основним теоретиком анімізму був британець Едвард Бернетт Тайлор (1832-1917). Цей мислитель вивчав ментальність первісних народів, і з його роздумів він створив концепцію анімізму. Згідно з анімістичним підходом, усі живі істоти формуються завдяки втручанню духовної сили, а розвиток людської культури має своїм початком віру в духовність природи.
Основні риси анімізму
Поняття анімізму походить від латинського терміна anima, що означає душа.
Усі люди мають індивідуальну душу, яка існує за межами смерті.
Анімізм припускає, що душа є принципом усього органічного і є кінцевою причиною всіх тілесних рухів.
Ідея анімізму тісно пов'язана з концепцією віталізму. Не слід забувати, що з давніх часів деякі філософи роздумували над такими поняттями, як вихідний принцип або життєва сила, маючи на увазі, що органічне (життя в цілому) залежало від домінуючої вищої сили.
Деякі доктрини анімістів відстоюють ідею про те, що світ має душу, яка поєднує всіх живих істот і сукупність природних явищ
Первісні народи, які практикують певну форму анімізму, висловлюють свої переконання за допомогою чаклунства, чарів, магії та різних забобонів. Ці практики протиставляються науковому і суворо раціональному мисленню.
Анімізм як сукупність вірувань присутній у деяких медичних підходах, згідно з якими життя - це щось більше, ніж сукупність хімічних реакцій, оскільки перетворення речовини залежать від життєдіяльності душі.
Анімізм має філософський та релігійний вимір, який впливає на спосіб розуміння людини. Як інтелектуальний підхід, анімізм критикується матеріалістичними поглядами, атеїстичними чи агностичними позиціями і загалом більшістю наукових постулатів.
Фотографії: iStock - Крістін Глейд / Дмитро Беркут
