визначення простоти
Слово простота використовується для позначення характерної якості людини, яка пов’язана з інтересом до речей, предметів, відчуттів та простих ситуацій. У цьому сенсі простота часто розуміється як смирення, оскільки саме вона робить людину більш зосередженою, з ногами на землі і з невеликою кількістю претензій на велич чи бомбардування.
Простота - це та якість, яка змушує людину не цікавитись великими матеріальними ефектами, а скоріше те, що він може вести спосіб життя, заснований на простоті та основах. Простота також може бути застосована до духу, і саме тут вона пов’язана з інтересом до речей, які є більш трансцендентними, ніж прості матеріальні об’єкти, якими рясніє наше повсякденне життя, і які іноді можуть змусити нас втратити з виду те, що найважливіше.
Простота характерна для багатьох монастирських орденів, а також деяких релігій, які припускають, що земне життя з його розкішшю та перебільшеннями є незначним поряд із небесним життям, яке чекає нас після смерті. Ось чому ці релігії запрошують людей повернутися до джерел життя, до природи та до простих речей, які дозволяють присвятити свої дні медитації та наближенню до відповідного Бога згідно з віруванням.
Сучасний спосіб життя багатьох суспільств означає, що такі чесноти, як простота, занепали через постійний стимул до споживання та невпинне придбання товарів.
Проте простота практична, навіть перебуваючи в оточенні такого середовища, від отримання необхідних та основних продуктів та предметів для нашого життя, від розвитку зручного, але не показного способу життя та від ресурсу до ситуацій щастя, які не пов’язані до споживання, але до пережитих переживань та з тими, хто нас оточує.
