визначення черепа

Череп структура кістки голови, він складається з серії кісток, які розташовані набуваючи форму склепіння в його верхній і задній частині, перед ними іншою групою кісток розташована в вигляді тверді, що формують обличчя.

Склепіння черепа складається загалом з 8 кісток, які виконують функцію розміщення верхньої частини центральної нервової системи, також відомої як енцефалон, який складається з мозку, мозочка та стовбура мозку. У цих кістках є ряд отворів і вирізів, що дозволяють вийти з черепа нервів, що беруть початок у цій частині нервової системи, їх загалом дванадцять і виникають двобічно, саме тому їх називають черепно-мозковими нервами. Подібним чином ці протоки дозволяють артеріям потрапляти в череп, наприклад внутрішня сонна артерія та хребетні артерії, а також вихід вен, таких як яремна вена та вени базильних хребців.

У нижній частині його заднього кінця знаходиться отвір великого отвору, де воно з'єднується зі спинним мозком, цей отвір також забезпечує безперервний дренаж спинномозкової рідини, яка циркулює навколо головного та спинного мозку.

Череп виконує важливу захисну функцію мозку, у випадку мозку та стовбура мозку цей захист має вирішальне значення для існування, оскільки в обох структурах є регуляторні центри функцій, таких як свідомість, дихання, серцева діяльність, артеріальний тиск та регулювання температури , які є критично важливими життєвими функціями.

З народження і до перших років дитинства кістки черепа об'єднані м'якою тканиною, відомою як хрящ, що дозволяє їм рости з такою ж швидкістю, як і мозок, загалом цих союзів шість, однак лише два більш очевидні і розташовані у верхній частині черепа, де вони дають два отвори, відомі як фонтанели, в підлітковому віці суглоби між кістками ущільнюються, і череп набуває свого максимального опору.

La unión rígida de los huesos del cráneo si bien permite proteger al sistema nervioso, es también un factor en contra ya que ante infecciones, traumatismos o accidentes del cerebro o las meninges en los que se produzca inflamación o hemorragia, el cráneo constituye un elemento que impide que se produzca un aumento del volumen de los tejidos o que la sangre se acumule. Estos fenómenos aumentan la presión dentro del cráneo lo que lleva a que la parte inferior del cerebelo descienda a través del agujero magno lo cual comprime los centros que controlan la respiración a nivel del tallo cerebral produciendo la muerte inmediata, este fenómeno se llama “enclavamiento” y ocurre en casos severos de meningitis, derrames o hemorragias cerebrales, accidentes cerebrovasculares, infecciones tipo abscesos del sistema nervioso y en algunos casos de tumores intracraneales.